Лептоспіроз – гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, що перебігає із гарячкою, загальною інтоксикацією, ураженням нирок, печінки, серцево-судинної та нервової систем, геморагічним синдромом. В Україні він реєструється в усіх областях, причому зберігається тенденція до подальшого зростання захворюваності.
Хворобу спричинюють патогенні лептоспіри L. interrogans, яких за антигенною структурою налічується понад 200 серологічних варіантів, об'єднаних у 23 серогрупи.
Лептоспіроз належить до природно-вогнещевих інфекцій. Джерелом інфекції є тварини. Природні осередки формуються дикими дрібними гризунами в заболоченій місцевості, приозерних заростях, заплавах річок. У гризунів та комахоїдних (полівки, пацюки, миші, землерийки, їжаки) інфекція протікає безсимптомно, а лептоспіри виділяються з сечею тривалий час. Велика і дрібна рогата худоба, щури, собаки, свині, також можуть переносити лептоспіроз без будь-яких клінічних проявів.
Основне значення в патології людини мають серовари icterohaemorrhagiae, grippotyphosa, hebdomadis, canicola, pomona та ін. Лептоспіри утворюють екзотоксин і ферменти патогенності, а при їх загибелі вивільнюється ендотоксин. Лептоспіри стійкі до дії низьких температур (добре зберігаються в замороженому стані), тривало виживають у воді, однак дуже чутливі до висушування, сонячного проміння, високої температури, кислот, препаратів хлору.
Основний шлях зараження лептоспірозом для людини та тварин – водний, зараження відбувається при купанні та вживанні води з неблагополучної водойми. Тварини також заражаються при поїданні трупів гризунів та інфікованих кормів. Крім водного шляху у собак є свої особливості зараження лептоспірозом.
Різноманітність клінічних проявів ускладнює своєчасну діагностику лептоспірозу. За даними МОЗ, серед гризунів, виловлених у населених пунктах, інфікованими були майже 50%, у природних умовах – 25%.
У 2017 році від усього числа досліджених Державними лабораторіями Держпродспоживслужби областіі на лептоспіроз було виявлено позитивно реагуючих 53,6% коней, ВРХ - 4,1%, свиней - 3,0%. Після перенесеної хвороби залишається стійкий типоспецифічний імунітет, проте можливі повторні випадки, спричинені тим самим (дуже рідко) або іншим сероваром лептоспір.
З профілактичною метою необхідно систематично проводити дератизаційні заходи, не допускати до джерел водопостачання і продуктів харчування гризунів; не вживати воду з відкритих водойомів; проведити комплекс ветеринарно-санітарних робіт. Важливим заходом специфічної профілактики лептоспірозу являється вакцинація, яка проводиться згідно з чинними настановами по застосуванню вакцин з тими серотипами і сероварами, які виявлені при діагностиці тварин. Вакцинація попереджає захворювання, аборти, виключає формування лептоспіроносійства. Імунізація частини поголів'я не припиняє епізоотичний процес в господарстві, тому що постійно залишаються неімунні, сприйнятливі до лептоспірозу тварини.