ukende

ДО УВАГИ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ!

Процедура отримання рішення щодо  можливості/неможливості  видачі  дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами

Необхідність отримання суб’єктом господарювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами передбачено статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302 (зі змінами) визначено Порядок проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, організацій та громадян-підприємців.

Документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, розробляються з урахуванням вимог «Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців».

У відповідності до Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, рішення щодо  можливості/неможливості  видачі  дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами приймається щодо суб'єкта господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Держпродспоживслужби, до другої або третьої групи, - територіальними органами Держпродспоживслужби (Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області).

Рішення приймається територіальним органом Держпродспоживслужби протягом  15 календарних днів з дати надходження документів. У разі прийняття рішення щодо неможливості видачі  дозволу  у ньому зазначається зміст зауважень.

Згідно Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, розміри   санітарно-захисних   зон    для    промислових підприємств   та   інших   об'єктів,  що  є  джерелами  виробничих шкідливостей,  слід встановлювати відповідно до діючих  санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих  зон за  "Методикой  расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86, розрахунками рівнів  шуму  та  електромагнітних  випромінювань   з  урахуванням реальної  санітарної  ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу,  метеоумов,   рози  вітрів  та   ін.),   а   також  даних лабораторних досліджень щодо  аналогічних  діючих  підприємств  та об'єктів.

У тих  випадках,  коли розрахунками не підтверджується розмір нормативної санітарно-захисної зони або неможлива її організація в конкретних умовах, необхідно приймати рішення про зміну технології виробництва,  що передбачає зниження викидів шкідливих  речовин  в атмосферу, його перепрофілювання або закриття.

Основою  для  встановлення  санітарно-захисних   зон – є санітарна  класифікація  підприємств,  виробництв та об'єктів.

На зовнішній   межі  санітарно-захисної  зони,  зверненої  до житлової забудови,  концентрації та рівні  шкідливих  факторів  не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК,  ГДР),  на межі курортно-рекреаційної зони - 0,8 від значення нормативу.

Забороняються викиди в атмосферу шкідливих речовин, на які не встановлені гігієнічні нормативи (ГДК або ОБРВ).

Розміри   санітарно-захисних   зон   для  нових  видів виробництв,  підприємств  та  інших  виробничих  об'єктів з новими технологіями,  а  також  зміна  цих  зон  (збільшення чи зменшення) для підприємств і виробництв затверджуються,  головою Держпродспоживслужби, на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи   проектних   матеріалів   на   будівництво  зазначених об'єктів.

ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області Офіційний портал